Учитель - національне надбання

    Я завжди, скільки себе пам'ятаю, хотіла бути вчителькою: спочатку початкових класів, потім учителем російської мови та літератури (особливо, літератури), потім мріяла викладати хімію, математику, причому математика мені подобалася завжди. На ній і зупинилася, коли прийшов час обирати професію. Стала вчителем математики.

    І чому ж так сталося? Кажуть, що вчителями стають невдахи. Це дійсно так, звичайно,   з обивательської точки зору. Невдахи, тому що соромляться красти, обманювати, здійснювати вигідні оборудки тощо. Невдахи, тому що постійно незадоволені собою, своїми знаннями, вміннями. Але я так не вважаю. Я непогано вчилася в школі (в атестаті одна четвірка), успішно закінчила математичний факультет Донецького Державного Університету, мала можливість уникнути школи, але ... І ніколи не пожалкувала про обрання цієї професії. Не можу сказати, що досконало володію нею (не та це справа, якою можна оволодіти повністю), але весь час прагнула поліпшити свої знання і учительські вміння. І предмет обрала вдало. Незалежно від поглядів і вподобань суспільства математика залишилася майже незмінною. Але сьогодні хочу говорити не про математику й не про себе, а про цю непрактичну професію - учитель.
  У нашому житті зустрічаються різні вчителі - і хороші, й не дуже... Але основна риса цієї когорти - небайдужість до дітей,  "маленьких" людей, співчуття й переживання за них, гордість за їх досягнення й перемоги. І з кожним роком все важче й важче їм працювати. Розглянемо деякі статистичні дані про те, як живе сьогодні учитель у світі (статистика взята  з досліджень Організації економічної співпраці та розвитку (Organisation for Economic Co-operation and Development, OECD) і приводиться на сайті  Інтернет-газети "Погляд" https://pogliad.ua/ru/news/education/ukrayinski-vchiteli-naykraschi-a-zhivut-naygirshe-157688).

Середній вік учителів

• Італія - 48,9 року
• Естонія - 47,9 року
• Малайзія - 38,9 року
• Сінгапур - 36 років
• Україна – 45 років

Педагогічний стаж

• Латвія - 22 роки
• Естонія - 21,6 року
• Італія -19,8 року
• Англія - 12,4 року
• Україна – 29 років

Години навантаження на тиждень

• Чилі - 26,7 години
• Бразилія - 25,4 години
• Англія - 19,6 години
• Нідерланди - 16,9 години
• Україна – 18 годин

 
 Річний дохід (в у.о.):

• Швейцарія -       68820;
• Нідерланди -      57870;
• Німеччина -       53730;
• Корея -               47340;
• Ірландія -           47300;
• Україна -              1500

Кількість учнів на одного вчителя:

•  Португалія - 7,6;
• Велика Британія - 13, 4;
• США - 15,3;
• Україна - 27,5;
•  Бразилія  - 32,1.

Кількість жінок-учителів:

•  Латвія – 88,7 %;
•  Естонія – 84,5 %;
•  Словаччина – 81,8 %;
•  Японія – 39 %;
•  Україна – 92%.

 Фінансування освіти (на рік)

• США - 809 мільярдів у. о
• Японія - 160 мільярдів у. о
• Німеччина - 154 мільярди у. о
• Бразилія - 146 мільярдів у. о
• Україна – 3 мільярди у. о. 

    Крім того сьогодні майже кожен громадянин (я не говорю про чиновників від освіти), знає, як повинні вчити його дитину. Найскладніше у школі сьогодні не діти,  не адміністрація й не відділ освіти. Найважчий контингент, з яким стикається учитель, - це батьки. Звісно, у наш час на плечах батьків, за їхні кошти й тримається школа. Але дуже часто батьки не розуміють, що школа - це майже єдина інстанція, яка переймається вихованням і долею їх дітей. Та й як довіряти школі, коли про корупцію в освіті не говорить лише лінивий?
    Ми відмовилися від багатьох цінностей і надбань Радянського Союзу, але освіта в той час не була такою недосконалою, щоб треба було копіювати зарубіжні форми роботи. Не змінювалися так часто програма й підручники. Школа давала академічний рівень знань, але й існувало також профільне навчання. Сьогодні  про профільне навчання написано багато правильної, хорошої літератури, але організувати його як слід в маленьких містечках неможливо. У більшості випадків профіль обирає школа за наявності кадрів. А діти та їх батьки надолужують необхідні знання через цілий інститут репетиторства. Як приклад, близько 40% учнів нашого міста, які вчаться в класах гуманітарного профілю,  проходять ЗНО з математики як профільний предмет для вишів.
    Щось не так у нас в освіті... Дуже часта зміна міністрів теж не сприяє її вдосконаленню. Кожен з них намагається щось поліпшити, але не має часу для серйозних перетворень, на зміну приходить інший.
     Але  залишається школа і залишається Учитель, який 1 вересня зустріне на порозі дітлахів і вкотре поведе їх стежиною знань, незнайомою, іноді важкою й тернистою.  Підставить свої руки  й плече, підтримає, допоможе. З кожним 1 вересня приходить в нашу державу надія: ось ці її діти будуть справді працювати на благо Батьківщини, стануть кращими, щирішими й розумнішими за нас, принесуть їй справжню славу. Не все втрачено в нашій державі, доки залишається школа, доки працює Учитель, національне надбання України...
   З Днем знань вас, колеги! Щастя, наснаги, нових звершень,  старанних учнів, розуміння й підтримки адміністрації, колег, батьків! І, звичайно, родинного щастя!